7 жовтня – день пам’яті українського поета, перекладача та пісняра Олексія Довгого (1929–2017). За своє життя він видав понад сорок збірок, у яких щиро й без штучного пафосу говорив про рідну землю, людську долю, любов, плин часу. Та, мабуть, найніжніші й найглибші його рядки присвячені жінці.
Олексій Прокопович бачив у жінці не просто зовнішню красу, а насамперед духовну силу, здатність любити, берегти, підтримувати й залишатися поруч у найважчі миті. У його поезії постає цілий світ жіночих образів. Найчастіше це мати, дружина, донька...
Особливим теплом пронизані вірші, що адресовані саме дружині Марії. Вони пройшли разом довгий життєвий шлях, тому в цих поетичних зверненнях немає гучних слів чи фальші – лише глибока вдячність і те особливе розуміння близької людини, яке приходить із роками спільного життя, радостей і випробувань.
Друге видання книжки Тетяни Майданович «Світла й Сонця перемога» відтепер відкрите для загалу в електронному форматі. Читачі отримали вільний доступ до повного макету видання — від обкладинки й форзаців до текстів та біографічних матеріалів. Матеріали можна безкоштовно переглядати, роздруковувати та поширювати, що дозволяє суттєво розширити аудиторію книги, незважаючи на обмежений друкований тираж у реаліях війни.
Цифрова версія стане цінним ресурсом для бібліотек, шкіл, педагогів, батьків та всіх, хто опікується патріотичним і гуманістичним вихованням дітей. Завдяки електронному формату видання продовжує долати бар'єри та знаходити шлях до кожного читача, сприяючи формуванню свідомої та духовно багатої молоді.
Будь ласка, столик на двох: збірник творів / Міла Сонячна. Київ : Автограф, 2019. 207 с.
Усе було підготовлено до традиційного написання передмови: вірші прочитано, обмірковано, набуто необхідного аналітично-критичного натхнення, увімкнено комп’ютер і вже набрано заголовок — «Передмова»... Чомусь подумки фрази вибудовувалися ваговиті, академічно-стримані, насичені літературознавчою термінологією й сухі та тверді наче прострочені бублики. Водночас якась інтуїція підказувала: ну не можна інтимну лірику увібгати в прокрустове ложе літературного аналізу: порівняння, епітети, гіперболи, асонанси, епіфори, метафори, анафори та інші всілякі
«-фори»... Щось не так. За цією безликою черствістю можна втратити важливе. Не знаю що, але вкрай важливе...
В бездонній глибині
Що ти шукаєш у моїх очах:
на запитання відповідь колишню?
Чи маєш ще властивість пробачать
Те, що так сталось, і чому так вийшло.
Вдивляєшся невпинно в далечінь,
Глибокий зміст шукаючи даремно.
Зриваючись в блакиті знов полинь,
Замайорій у синяві знаменом.
Не захлинись в бездонній глибині,
Не загуби себе поміж блукання...
Ті очі, що здавалися сумні,
Побачать як все склалась ідеально.
(Написано 24.12.2024)
Код нації
Підбито підсумки поетичного конкурсу «Київські Різдвяні Вірші», який об’єднав авторів із різних регіонів України. Загалом на конкурс було надіслано 47 поезій. Вибір переможців був непростим, адже різниця в оцінках між лауреатами та іншими учасниками в більшості випадків була мінімальною.
Переможцями конкурсу стали:
Спеціальні відзнаки від організаторів та журі отримають:
Марія Потехіна, Вікторія Оліщук, Віктор Крупка та Євгенія Назарук.
Назва конкурсу: «Київські Різдвяні Вірші»
Короткі умови участі:
• Подати один оригінальний вірш різдвяної або зимової тематики.
• Обсяг — до 24 рядків.
• Твір має бути раніше не опублікований.
• Подання до 15 грудня на email: zhinka.ukrainka@gmail.com.
• У заявці вказати: ПІБ, місто, контактний телефон, особистий email.
• Журі визначає 3 переможців, можливі заохочувальні відзнаки.
• Участь — безкоштовна.
Увага! Дитяча поезія на конкурс не приймається!!!
ВІРШІ ПРО ВІЙНУ
* * *
Холодом б’ється об вікна здича́вілий дощ.
Вечір затерплий чекає прильотів зі сходу.
Люди тікають, як миші, у затінки площ,
дехто бурчить,
нарікає на мокру погоду.
Вогники світла в будинках,
як полиски свіч.
Січка дощу каламутить розлогі калюжі.
Горе нависле,
не муч нас,
іди собі пріч!
Торсай,
до правди взивай усі душі байдужі!
Учора, 18 вересня, у Національному музеї літератури України відбулася презентація нової поетичної збірки Тетяни Шептицької «Випране й нове».
“Кажуть, що в біді чужі люди стають своїми”.
Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025, — 168 с. + вкл., іл. ISBN 978-617-8136-42-0.
Ця книга не тільки незвична, але й незвичайна, бо війна в ній скоріше відчувається, ніж просто описується. Біда, спричинена війною, просочується у самі глибини єства читальника, у кров і плоть, змушує разом з авторами наново переживати події 2022 року. Це – книга про співпочуття людей в часи, коли раптово руйнується звичне життя, світ стає малозрозумілим і подекуди навіть ворожим. Лаконізм, образність, концентрація почуттів на тлі гостро відчутної правдивості емоцій і Тетяни та Юрія Пероганичів, і хлопчика Богданчика стає фактографічною мозаїкою буднів людей, відірваних від свого дому. Це – правда про війну, яка вражає позірною буденністю і непідробною справжністю. А ще – це тонко переданий внутрішній світ людей, які попри все не втратили віру в милосердя і людяність. “Завжди пам’ятатимемо, як нам господар розпалював п’єц у сусідній кімнаті ранесенько, поки ми спали, ... як полагодив для Богдана велосипед, ... поїздку на галявини з квітучим шафраном... І ще багато всього”.
Котики вербові! Ніжні та пухнасті…
Личка доторкнулись… Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька,
Щоб були здорові всі мої рідненькі…
Бо не я б’ю,- кажуть,- а свята вербиця!
Скоро вже Великдень! Будем веселиться!
Зовсім недалечко червоне яєчко!
Син Божий воскресне! А все лихо щезне!
Тетяна Строкач
Не дай, Доле,
перекотиполем,
бути без коріння,
а дай чистих
джерел предків
нашим поколінням.Не дай, доле,
славу предків
глумом зневажати,
бо впаде
і сволок рідний,
при вході до хати.