7 жовтня – день пам’яті українського поета, перекладача та пісняра Олексія Довгого (1929–2017). За своє життя він видав понад сорок збірок, у яких щиро й без штучного пафосу говорив про рідну землю, людську долю, любов, плин часу. Та, мабуть, найніжніші й найглибші його рядки присвячені жінці.
Олексій Прокопович бачив у жінці не просто зовнішню красу, а насамперед духовну силу, здатність любити, берегти, підтримувати й залишатися поруч у найважчі миті. У його поезії постає цілий світ жіночих образів. Найчастіше це мати, дружина, донька...
Особливим теплом пронизані вірші, що адресовані саме дружині Марії. Вони пройшли разом довгий життєвий шлях, тому в цих поетичних зверненнях немає гучних слів чи фальші – лише глибока вдячність і те особливе розуміння близької людини, яке приходить із роками спільного життя, радостей і випробувань.