6 листопада о 18:00 у Театрі «Корез» у Катовицях відбудеться презентація книги «Коли домом є хтось. Польсько-українські історії про життя разом» – антології 21 оповідання польських та українських авторів і авторок.
Це книга про людей, зустрічі, любов і дружбу, тугу за домом та нові початки. Про те, як змінюється життя, коли поруч з’являються люди з іншою мовою, культурою та власною історією. Герої оповідань закохуються, сваряться, знаходять друзів, починають життя заново й поступово вчаться бути поруч.
Ідея антології народилася у грудні 2024 року. Відтоді вона об’єднала польських та українських авторів, які через літературу розповідають про досвід зустрічі, життя разом і пошук порозуміння понад кордонами.
«Грибник з колиски» – так називає себе письменник, поет, журналіст і військовослужбовець Сергій Пантюк. Любов до тихого полювання він успадкував від прабабусі та мами, а нині ділить це захоплення з дружиною Тетяною Шептицькою.
У відвертій і напрочуд живій розмові Сергій Пантюк розповідає про свої улюблені гриби, родинні «лісові» секрети, місця, яких не видає навіть друзям, грибні страви, творчість і те, чому похід до лісу може стати справжньою терапією. Є в розмові й гумор, і воєнний досвід, і роздуми про природу та людину.
А ще Сергій жартує: «Пора ставати коучем у цьому напрямку і проводити велелюдні вебінари».
У Національній бібліотеці України для дітей відбулося особливе дитяче свято – презентація нової книжки Лілії Гудзь «Різдвяні мандрівки маленького мишеняти» та п’ятиріччя її соціально-книжкового проєкту «Чарівний разок маминих казок». Казкова зустріч зібрала у бібліотечній залі Національної біліотеки України для дітей стільки юних читачів, що дорослим гостям довелося буквально шукати вільні місця.
Злагоджена робота авторки та бібліотекарів стала однією з важливих складових успіху святкового дійства. Співведучою зустрічі була Жанна Новицька. Разом із Лілією Гудзь вона допомагала тримати ритм заходу, залучати дітей до активностей і створювати ту особливу атмосферу, завдяки якій презентація перетворилася не просто на розповідь про нову книжку, а на справжню казкову подорож.
Лілія Гудзь – дитяча письменниця, казкарка, для якої зустрічі з маленькими читачами давно стали невіддільною частиною творчості. За п’ять років активної літературної роботи вона видала чотири книжки казок, проїхала з ними понад 14 тисяч кілометрів і провела понад 500 зустрічей, учасниками яких стали понад 30 тисяч українських дітей.
Вересневі читання біля місця останнього спочинку Василя Стуса – це вже давня, але щороку все живіша й необхідніша традиція. Цьогорічна зустріч виявилася особливою за чисельністю учасників та дивовижною єдністю: сонячне світло, оберемки соняхів біля хреста і вірші, які лунали не як архівна класика, а як жива, гостра й гранично актуальна розмова з сьогоденням.
Пам'ять як точка опори
Модератором читань вже традиційно виступив письменник та військовослужбовець Сергій Пантюк. Він наголосив, що регулярне повернення до Стусового слова – це не просто формальний ритуал вшанування, а запорука нашої внутрішньої стійкості:
«Неперервність цієї традиції читання Стусових текстів є важливою, адже йдеться не лише про пам'ять, а й про те, що нас тримає. Поет живий, допоки звучать його вірші, допоки до нього приходять і допоки він цікавий різним людям».
Побачила світ збірка оповідань «Літо у вінку з любові» – перша спільна книжка українських письменниць Інни Ковальчук та Тетяни Череп-Пероганич. Видання об´єднало 20 прозових історій про людяність, родинні цінності, віру та підтримку у складні часи. Книжка вийшла друком у рамках видавничих ініціатив громадської організації «Творча еліта України», що покликані підтримувати сучасних авторів, відкривати нові обличчя в українській літературі та популяризувати рідне слово. Попри відмінність авторських стилів, збірка сприймається як цілісне художнє полотно. Ці оповідання про те, як любов, щирість і взаємодопомога стають надійною опорою у складні часи.
«Ми не прагнули вразити читача несподіваними сюжетами чи драматичними ефектами. Хотілося написати книжку, після якої на душі стане трохи світліше», – зазначає співавторка книжки Інна Ковальчук.
Особливою рисою видання стало його візуальне оформлення. У книзі використано акварельні роботи Марії Гончар – знаної в Україні майстрині художнього читання поетичного слова. Графічне поєднання тексту та живопису в гармонійну книжкову композицію втілила дизайнерка Марія Овсяникова.
23 травня 2026 року о 10:00 у мальовничому селі Романівка, в Літературно-меморіальному музеї-садибі родини Рильських — філіалі Житомирського обласного краєзнавчого музею — відбулося 49-те літературно-мистецьке свято «Романівська весна».
Саме тут, серед чарівних краєвидів Житомирщини, формувався талант Максима Рильського. Романівська земля стала для поета джерелом натхнення, духовної сили та творчого коріння, з якого виросла його глибока, мудра й витончена поезія.
«У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград — красиве і корисне» — ці безсмертні рядки Максима Тадейовича особливо по-новому звучать саме тут, у батьківській садибі, де поезія відчувається у кожному куточку.
Мистецька імпреза «Перед Шевченком… Голоси» — відбулася 26 березня в Національному музеї літератури України в рамках мистецького проєкту «Шануймо великих у музиці й слові» (спільно з Київською муніципальною акдемією музики імені Р.М. Глієра). Захід, створений за мотивами однойменної поеми в прозі Тетяни Череп-Пероганич.
Програма об'єднала поезію, вокальне виконання та фортепіанну музику в єдиному емоційному пориві. Глядачі мали змогу почути голоси жінок, які відіграли особливу роль у житті Тараса Шевченка. Тих, кого любив він, і тих, хто палко любив поета. Завдяки майстерній декламації та співу учасниць постать Кобзаря постала перед присутніми крізь призму глибоких людських почуттів.
У залі панувала виняткова атмосфера. З перших хвилин і до фінального акорду глядачі завмирали в тиші, повністю занурюючись у дійство. Кожен номер супроводжувався щирими та тривалими оплесками, що свідчило про неймовірний емоційний контакт артистів із публікою.
У вступі читаємо такі слова:«Дорога в нікуди… і назад» — збірка спогадів та переживань самих авторів іхніх родичів, друзів, колег і земляків, яким судилося пройти через важкі випробування війною Шлях у невідомість на початку повномасштабного вторгнення, залишена домівка, окупація, розлука з рідними, повернення додому, волонтерство — кожна з історій у цій книжці е свідченням незламності та сили духу українців. Це не просто книжка — своєрідний дарунок нащадкам. Бо коли настане перемога, ці сторінки нагадають, якою ціною здобуто її».
Ця книжка — своєрідний альманах. Книжка болю, болю, від якого здригається тіло й душа. Це був початок. Але розум людський мас властивість фокусуватися на найважливішому в хвилини безвиході й... шукати вихід.
20 лютого 2026 року о 17.00 на Майдані у підніжжя Монументу Незалежності України відбудеться мистецька програма пам’яті «Територія Гідності», присвячена загиблим за свободу України.
«Комеморативна програма до Дня Героїв Небесної Сотні – від виготовлення символічних ангелів до вшанування на місцях розстрілів і вечірньої програми-реквієму – є тим простором спільної пам’яті й шани, який Музей Майдану спільно з давніми і надійними партнерами постійно розширює і який допомагає усвідомлювати глибше ціну свободи. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, ця пам’ять набуває особливого змісту: подвиг Героїв Небесної Сотні та звитяга мирних протестувальників-майданівців продовжується у стійкості захисників і захисниць України, у нашій щоденній боротьбі за право бути вільними. Через символи, ритуали й мистецтво ми зберігаємо пам’ять про тих, хто віддав життя за гідність, і передаємо її далі – як моральний обов’язок, як джерело сили й як нагадування, що свободу завжди маємо захищати» – вважає Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.
Дата: 31 Січня 2026 (Субота), Час: 18:00На Літзабавах — Тетяна Череп-Пероганич
Людина, для якої слова завжди були способом слухати та розуміти інших, а не справляти враження.
Вона пише вірші, прозу, пʼєси, багато років працює з мовою як журналістка та комунікаційниця. Любить класичну риму — за музику, ритм і відчуття рівноваги. У прозі дозволяє собі більше тиші і простоти. Наразі Тетяна є авторкою 15 книг для дітей і дорослих, а ще співавторкою двох збірок пісень.
Зараз у її житті більше дій, волонтерства і турботи: енергетичні батончики на фроті для захисників — її рук справа.
Це буде камерна зустріч про шлях, який ніхто не пройде замість тебе, про родину як опору, про вибір залишатися собою. Обовʼязково приходьте!
Розклад заходу:
Цього року видавництво «Сполом» (Львів) подарувало нам, читачам, надзвичайно цінну річ – повість Ігор Гургула «Хвіст лисиці».
Ні, я не літературний критик. Хоча тепер, кажуть, модно писати «критикеса». Мені як подобається щось - читаю далі, не подобається - відкладаю книжку вбік, і або повертаюся до неї згодом, або передаю в чиїсь руки. Бо якщо щось не відгукнулося мені, це зовсім не означає, що воно не має відгукнутися комусь іншому.
Але книжка «Фікус Бенджамін розповідає про щастя» відомого українського автора Сергія Пантюка, який однаково добре пише і для дорослих, і для дітей, не з тих, які легко відкласти. Вона непроста. Мабуть, саме тому я хочу про неї сказати кілька слів. Заразом і письменника підтримаю добрим словом, який зараз у лікарні. Війна не обійшла його стороною. Він сам воював і пережив немало всього.